День пам’яті жертв Голодомору, 28 листопада 2015

Цього вечора у вікнах по всій країні стоїть свічка, і цей жест свідомо домашній. Не пам’ятник, не хода: світло там, де родина їсть.

Такий вибір форми каже, про що цей день. Голод стався в хатах і селах, із людьми, яких лічать по одному, і згадують його в тому самому регістрі.

Я не звідси і не несу цієї пам’яті так, як мої сусіди. Але свічку запалити просто, а тихо постояти поруч із тими, хто згадує, — це те, що може зробити гість.

Вічна пам’ять тим, кого втрачено.