День пам’яті жертв Голодомору, 25 листопада 2006 року

Сьогодні Україна згадує тих, хто загинув у голоді 1932 і 1933 років.

Вшанування зазвичай набуває однієї з двох форм. Є пам’ятник — постійний, публічний, який відвідують час від часу. І є повторюваний вечір, який існує лише в одну дату і лише якщо люди його роблять.

Пам’ятник можна звести рішенням. Вечір — ні. Він потребує кількох мільйонів окремих малих дій однієї ночі, повторюваних щороку, і ніхто цього не перевіряє.

Україна має і те, і те, і саме вечір каже вам, що пам’ять справді тримають, а не лише позначають.

Моя пошана всім, хто сьогодні запалює свічку.