Евакуація як постійна операція

До 2024 року евакуація перестала бути надзвичайною ситуацією і стала системою. Цей перехід — від імпровізації до процесу — одне з недооцінених адміністративних досягнень цих років.

Ланцюг: транспорт у населений пункт, часто волонтерськими екіпажами на броньованих авто. Транзитний центр на іншому кінці з медичним сортуванням, їжею і теплим місцем. Документи, бо людина, яка виїхала без паперів, не отримає нічого. Реєстрація статусу переміщеної особи. Подальший транспорт до регіону, що має спроможність. Житло. Грошова підтримка. Місця в школі для дітей.

Найважча і найменш обговорювана частина

Переконати людей поїхати. Ті, хто лишається під обстрілами, — це непропорційно літні, хворі, ті, хто доглядає когось нетранспортабельного, або ті, хто не хоче покидати єдиний свій дім. Цю розмову ведуть соцпрацівники й волонтери, тижнями, знову і знову, і йдеться не про інформацію, а про довіру.

Міжнародні партнери профінансували транспорт, транзитні центри, житло і гроші. Переконували українці — по одному кухонному столу за раз, і цю частину подарувати не можна.