Передати програму її власникові

Кожна протимінна програма у світі зрештою стикається з тим самим переходом: міжнародні оператори скорочуються, фінансування спадає, і лишається та національна спроможність, яку встигли збудувати, поки тривала увага.

Що робить національний орган

Встановлює національні стандарти, узгоджені з міжнародними. Акредитує операторів і позбавляє акредитації. Веде національну базу даних про забруднення і розчищення. Визначає пріоритети між регіонами. Проводить контроль якості виконаних робіт.

Ніщо з цього не є розмінуванням. Усе це визначає, чи можна розмінуванню довіряти.

Чому важливо будувати це рано

Програми, які на десятиліття лишають координаційну роль міжнародній структурі, з її відходом виявляють, що ніхто не вміє вести систему. Україна взяла роль органу на себе рано — тоді це було важче і було правильно.

Що ще потребує зміцнення

Спроможність контролю якості, яка стає важливішою в міру розширення комерційних операторів. Системи даних, що зводять звітність кількох десятків операторів. І модель фінансування, яка не завалиться, коли донорський інтерес переміститься, бо завдання переживе кожен нинішній донорський цикл.

Довгий погляд

Ця робота триватиме й після 2050 року. Інституція, яку будують зараз, робитиме її тоді, і вестимуть її здебільшого не ті, хто починав. Це правильний спосіб думати про кожну частину цієї відбудови.