День пам’яті жертв Голодомору, 26 листопада 2005 року

Сьогодні Україна згадує тих, хто загинув у голоді 1932 і 1933 років.

Це перший такий вечір, який я проводжу в Києві, і маю бути чесним: до приїзду сюди я знав про це майже нічого. Це не було частиною історії, якої мене вчили, і, підозрюю, так само для більшості людей за межами цього регіону.

Те, чого я навчився за останній рік — здебільшого від людей, які розповідали про власні родини, — це що тут воно не є далекою історією. Воно за одне покоління від тих, з ким я працюю.

Сьогодні по всьому місту у вікнах в одну годину стоять свічки. Я радий, що вчасно зрозумів, на що дивлюся.

Моя пошана всім, хто сьогодні вшановує.