День пам’яті жертв Голодомору, 26 листопада 2011 року

Сьогодні Україна згадує тих, хто загинув у голоді 1932 і 1933 років.

Оцінки кількості загиблих різняться дуже широко, і суперечка про цифру є справжньою науковою дискусією. Але я помітив, що родини говорять про це не числами. Вони говорять про село, про зиму, про конкретного родича, який не повернувся з конкретної дороги.

Архівна робота останніх років — книги пам’яті, місцеві списки, укладені за парафіяльними та сільськими записами — робить конкретну й цінну річ. Вона перетворює оцінку на імена, а ім’я заперечити значно важче, ніж підсумок.

Усім, хто сьогодні запалює свічку, і дослідникам, які роблять повільну роботу записування імен: моя пошана.