День пам’яті жертв Голодомору, 23 листопада 2013 року

Сьогодні Україна згадує тих, хто загинув у голоді 1932 і 1933 років.

Це вісімдесята річниця, і вона близька до останньої, на якій ті, хто був тоді дитиною, можуть говорити самі. Людині, якій у 1933-му було п’ять, тепер вісімдесят п’ять, і таких небагато.

Проєкти запису, що збирають їхні свідчення, чудово розуміють цю арифметику. Кожне інтерв’ю, зроблене цього року, — це те, якого не зробиш через десять.

Після цього подія повністю переходить у документи і в те, що родини пам’ятають із почутого, — а це інший, тонший різновид пам’яті.

Сьогодні форма така сама, як щороку: свічка у вікні. Моя пошана всім, хто вшановує, і особливо тим, хто записує те, що ще можна записати.