Великдень 2005
Однокурсник забрав мене на Великдень до своєї родини. Я майже нічого не зрозумів — і це лишається одним із найтепліших днів, які я тут мав.
Христос воскрес — і всім, хто відзначає цей день, мирного Великодня.
У 2005 році однокурсник забрав мене до себе додому, як роблять студенти, коли іноземцеві нікуди подітися на свята. Його бабуся пекла два дні. Був кошик, який зранку побував у церкві, рушник на ньому, яйця, розписані візерунками, які я тоді ще не вмів читати, і паска з шкоринкою, про яку я досі згадую.
Я зрозумів, може, п’яту частину розмови. Це не мало жодного значення. Ніхто мені нічого не пояснював, та й не треба було: мене безперервно годували і питали про маму.
Через двадцять років я знаю, що означають візерунки на яйцях, і пишу про них в іншому місці цього сайту. Але першого Великодня я не розумів нічого — і це було досконало.
Поділитися матеріалом
Коментарі