Зрошення на півдні: до і після

Південь України родючий і сухий. Тамтешнє землеробство залежало від зрошувальної мережі, збудованої за радянських часів, що живилася переважно з Дніпра та його водосховищ.

Успадкована система

Великомасштабна, канальна, спроєктована під колгоспи розміру, якого вже не існує. Значна її частина занепала ще до 2022 року: канали замулилися, насосні станції застаріли, а вся конструкція припускала вартість енергії, яка перестала бути реалістичною десятиліття тому.

Навіть у зношеному стані вона забезпечувала різницю між надійним урожаєм і ставкою на дощ на дуже великій площі.

Що втрачено

Руйнування Каховської греблі прибрало водосховище, що живило суттєву частину південної мережі. Земля, яка була зрошуваною, тепер богарна, і це цілком змінює те, що на ній можна вирощувати: від овочів, фруктів і високовартісних культур до посухостійких зернових та олійних із нижчою врожайністю і нижчою маржею.

Чого потребує відновлення

Інженерних рішень до будівництва. Відбудувати ту саму канальну систему означало б відновити конструкцію, яка вже була неефективною й енергоємною. Альтернатива — краплинні та кругові системи на рівні господарства, а не централізовані, з живленням зі свердловин і менших водойм — дорожча на гектар і споживає значно менше води та енергії.

Вона також пасує тій структурі господарств, яка існує нині, а канальна система — ні.

Рішення, яке треба ухвалити

Відновлювати те, що було, чи будувати те, чого регіон потребує. Це той самий вибір, що з’являється всюди в цій відбудові, і зрошення — випадок, де аргумент на користь іншого рішення найсильніший.

Зрошувальна система, раз втрачена, не повертається частинами: насосна станція, магістральний канал і внутрішньогосподарська мережа мусять працювати одночасно. З боку обладнання це означає, що інвестицію не можна поділити. Що вирощуватиме південь, вирішить не насіння, а те, чи вдасться профінансувати ці три частини разом.