День української писемності та мови 2004
Я жив тут два місяці й майже нічого не міг сказати. Цей день — добра нагода зізнатися, як воно було, і подякувати тим, хто мав терпіння.
Вітаю з Днем української писемності та мови.
У листопаді 2004 року я був тут близько двох місяців і майже нічого не міг сказати. Повільно читав абетку, погано замовляв їжу і розумів приблизно одне слово з п’ятнадцяти. Принизливий стан для дорослого, який завжди вмів говорити.
Що я пам’ятаю — це терпіння. Продавці, які сповільнювалися. Однокурсники, які повторювали двічі, не роблячи з цього вистави. Жінка на ринку, яка навчила мене назв овочів, бо було очевидно, що мені треба їх знати.
Мову вчать у людей, готових бути з тобою повільними. Мою вчили саме так. Усім, хто відзначає цей день: дякую за терпіння, яке ви маєте до тих із нас, хто ще працює над цим.
Поділитися матеріалом
Коментарі