Транзитна труба і скільки вона коштувала

Збудована за радянських часів газотранспортна мережа через Україну десятиліттями була головним шляхом, яким російський газ доходив до європейських споживачів. Розуміння того, що це означало економічно, пояснює чималу частину подальшої політики.

Скільки коштував транзит

Суттєву річну плату у твердій валюті за переміщення чужого газу через країну. Це було одне з найбільших окремих джерел валюти для держави, і воно не потребувало ані видобутку, ані переробки, ані майже жодної праці.

Воно ж давало Україні певний важіль, бо ту саму інфраструктуру, що приносила плату, у принципі можна було зупинити.

Чому цей важіль стерся

Бо контрагент збудував альтернативи. Один за одним прокладали газопроводи саме для того, щоб дійти до європейських ринків повз Україну, і кожен зменшував і плату, і важіль.

У цьому загальний урок про транзитну ренту: вона тривка лише доти, доки немає обходу, а рішучий контрагент його збудує.

Сама система

Мережа величезна, включає дуже великі підземні сховища на заході й обслуговується оператором, відокремленим від газотрейдера за правилами анбандлінгу.

Сховища — та частина, що має майбутнє незалежно від транзиту: вони серед найбільших у Європі й лежать поруч із європейським ринком, що робить їх цінним регіональним балансуючим активом.

Що приходить після транзиту

Послуги зберігання, реверс для завезення газу із заходу і можливість прокачувати водень чи біометан частинами тієї самої мережі. Трубопровідна система лишається активом і тоді, коли початковий вантаж припиняється.

Дохід, що залежить від одного клієнта чи однієї труби, у балансі виглядає як сила, а в перемовинах поводиться як слабкість. Я засвоїв це в дистрибуції: якщо половина обороту йде від одного бренду, ви не сідаєте з цим брендом за стіл на рівних. Транзитний дохід був для України саме цим упродовж тридцяти років — водночас важелем і повідцем.