Маланка і маскований новий рік

У ніч старого нового року в смузі сіл на Буковині й у карпатських передгір’ях усе чоловіче населення села вдягає маски і виходить надвір. Села на кілька тисяч людей дають походи в сотні учасників.

Що відбувається насправді

Гурти складаються за вулицями чи кутками, кожен зі своїм набором персонажів, і ходять від хати до хати. У кожній хаті вони грають, отримують їжу й напої та йдуть далі.

Персонажі повторюються: ведмідь у костюмі з соломи чи овчини, що може важити чимало; коза; лікар; циган; цар зі свитою; наречена, яку завжди грає чоловік; і сама Маланка, яку теж грає чоловік.

До них додалися сучасні постаті — політики, знаменитості, хто там був цього року, — і це цілком традиційно. Карнавал, який не вміє ввібрати сучасність, помер би.

Маски

Роблять на місці, іноді місяцями, зі шкіри, дерева, хутра, рогу і дедалі частіше з усього, що є. Деякі успадковані. Найкращі є надзвичайними предметами і деінде були б музейними; тут їх носять по снігу і потім ремонтують.

Чому це важить

Бо європейський масковий зимовий карнавал здебільшого згас у двадцятому столітті, а це одне з небагатьох місць, де він триває в масштабі села, організований самими учасниками, а не для публіки.

Примітка для гостя

Якщо запросять — ідіть. Це гучно, холодно, надзвичайно довго і належить до найпримітнішого на континенті.

Примітка відвідувача винесена в заголовок цього тексту; моя проста. Ціле село, що вдягає маски й виходить на вулицю, спершу вражає стороннього, а потім здається знайомим: роль кожного визначена, і ніхто про свою не питає. Я не знав, що в Європі досі стоїть карнавальна традиція такого масштабу.