Постачання матеріалів у масштабі відбудови

Відбудова є проблемою матеріалів раніше, ніж проблемою грошей. У відомості обсягів переважають чотири позиції, і кожна поводиться інакше.

Цемент

Виробляється всередині країни, енергоємний і складний для імпорту, бо дешевий на тонну і дорогий у перевезенні. Цементний завод обслуговує радіус у кількасот кілометрів, а далі фрахт перевищує вартість продукту.

Отже, вузьким місцем є внутрішні потужності, а вони залежать від наявності печей і від електрики й палива, щоб їх крутити.

Арматурна сталь

Виробляється всередині країни з брухту і первинної сталі й імпортується за потреби. Обмеженням є прокатні потужності й електрика для них.

Уламки від знесення є джерелом брухту — і це прямо пов’язує питання уламків із постачанням сталі.

Бітум

Продукт нафтопереробки і той, що найімовірніше буде імпортним. Важить зберігання, бо його треба тримати гарячим, тож планування ланцюга постачання включає обігріваний резервуарний парк на терміналах, а не лише перевезення.

Щебінь

Кар’єрний, важкий, дешевий і найбільший за тоннажем у будь-якій будівельній програмі. Вартість перевезення переважає цілком: кар’єр за п’ятдесят кілометрів від майданчика виграє в того, що за двісті, незалежно від ціни на воротах.

Вторинний щебінь із перероблених уламків конкурує саме за цією логікою і виграє там, де він є.

Який ціновий ефект очікувати

Попит, стиснутий у часі, підіймає ціну всіх чотирьох. Програма, що розводить роботи регіонально в часі й контрактує матеріали на багаторічних умовах, купує більше будівництва, ніж та, що виставляє все на торги одночасно і дізнається, як почувається ринок продавця.

З трьома з цих чотирьох я маю справу щодня, і критична різниця між ними така: цемент і заповнювач мусять бути місцевими, а бітум і сталь можна імпортувати. Тому цінова напруга не приходить на всі чотири одночасно — вона з’являється спершу в місцевих, бо збудувати завод довше, ніж дочекатися судна. Хто шукає вузьке місце в імпорті, дивиться не туди.