День пам’яті жертв Голодомору, 22 листопада 2008 року

Сьогодні Україна згадує тих, хто загинув у голоді 1932 і 1933 років.

Цього року сімдесят п’ята річниця, і вшанування більше за звичне: меморіал у Києві, виставки, читання імен, делегації з-за кордону.

Сімдесят п’ять років — конкретна і важка відстань. Достатньо довга, щоб майже нікого з тих, хто пам’ятає це безпосередньо, вже не було серед живих, і достатньо коротка, щоб були їхні діти. Це той момент, коли пам’ять або записують, або вона починає зникати, — і цього року зроблено чимало роботи із записування, бо люди це зрозуміли.

Сьогодні форма така сама, як завжди. Свічка у вікні у визначену годину, у домівках, які не бачать одна одної.

Моя пошана всім, хто сьогодні вшановує.