Prozorro і відкритий бюджет

Україна публікує публічні закупівлі повністю, а бюджетні транзакції — на рівні окремих платежів. Це незвично будь-де, і для компанії, що тут працює, це практичний актив, а не абстракція.

Що постачальник справді може з цим зробити

Прочитати історію замовника: що він купував, за якою ціною, у кого, як часто і чи платить вчасно.

Прочитати конкуренцію: хто ще подається в цій категорії, за скільки, виграє ціною чи кваліфікацією.

Прочитати історію специфікацій: як тендер на той самий предмет був написаний минулого разу і позаминулого, — це багато каже про те, чи конкурс справжній.

І побачити сам платіж, бо бюджетні транзакції публікують, тож постачальник може перевірити, що оплату зроблено і кому.

Що стало важче приховати

Тендери з однією пропозицією, які тепер можна порахувати і які рахують. Ціни далеко поза діапазоном для категорії. Повторні перемоги того самого постачальника. Специфікації, написані під один продукт.

Жодне з цього саме собою нічого не доводить. Усе це видно, а видимість змінює поведінку ще до того, як почнеться будь-яке розслідування.

Негероїчний механізм

Моніторинг ведуть журналісти, активісти й конкуренти — без витрат для держави. Відкритий набір даних перетворює нагляд із функції, яку треба фінансувати, на функцію, що відбувається, бо людям цікаво.

Що досі слабке

Допорогові закупівлі й рамкові угоди, де публікують менше і де відповідно менше уваги.

Я користуюся цією системою не як історією про врядування, а як дослідницьким інструментом: із неї видно, за якою ціною виграв конкурент, який замовник коли платить і коли оголосять наступний тендер. Безкоштовно і відкрито для всіх. На непрозорому ринку за таку інформацію платили б агенції.