Чому напрямок реформ став незворотним і що незворотність означає насправді

Український політичний курс різко змінився у 2004 році, змінився назад у 2010-му і змінився знову у 2014-му. Із таким послужним списком жоден спостерігач у 2015 році не мав би очікувати, що курс після 2014-го втримається.

Він утримався — крізь зміну президента, кілька змін уряду і повномасштабну війну. Причини структурні, а не політичні, і вони показують, що робить будь-який політичний курс тривким.

Правові зобов'язання перед зовнішніми контрагентами

Угода про асоціацію з ЄС — це ратифікований міжнародний договір із зобов'язаннями, графіками і механізмом вирішення спорів. Її розворот не є питанням політичних уподобань; він вимагає денонсації договору, а це несе витрати, яких звичайна зміна політики не несе.

Те саме стосується зобов'язань у СОТ, умов програми МВФ і різних фінансових угод, прив'язаних до підтримки відбудови.

Інституції з незалежним статусом

Незалежність центрального банку прописана в законі й підкріплена умовністю кожної зовнішньої програми. Антикорупційні органи, хай яким є їхній вирокний доробок, мають законодавчу незалежність і власні процедури призначень. Електронна система закупівель працює як публічна інфраструктура, а її дані відкриті.

Інституцію з незалежним статусом не можна просто перенаправити. Її треба законодавчо демонтувати, а це видимий акт із видимими наслідками — і всередині країни, і з зовнішніми партнерами.

Торговельна переорієнтація

Найнедооціненіша з чотирьох. Український експорт рішуче змістився до ЄС, а бізнеси, що зробили цей зсув, вклалися в сертифікацію за стандартами ЄС, орієнтовану на ЄС логістику й відносини з європейськими клієнтами.

Ці бізнеси тепер мають прямий комерційний інтерес у продовженні курсу. Вони є внутрішнім виборцем цієї політики, а це геть інша річ, ніж політика, що залежить від уподобання уряду.

Виборець, створений політикою, і є тим, що робить політику самопідтримною. Кожна інвестиція в сертифікацію, кожен договір дистрибуції в ЄС, кожне підприємство, модернізоване до європейського стандарту, додає компанію, що втратила б гроші при зміні курсу.

Зміна самого питання

До 2014 року європейський напрямок був оспорюваним питанням в українській політиці зі справжніми виборцями з обох боків. Тепер це не так, і причина не в переконуванні.

Альтернативний напрямок був усунутий як життєздатна опція подіями, а громадська думка змістилася рішуче й назавжди. Політичне питання з єдиною відповіддю більше не є політичним питанням.

Чого незворотність не означає

Вона не означає, що реформи буде завершено. Судову реформу пробували неодноразово за кожної влади, і вона лишається невиправленою невдачею. Антикорупційне правозастосування дає обвинувальні акти охочіше, ніж вироки. Приватизація державних підприємств майже не зрушила.

Напрямок і темп — різні змінні. Напрямок утримався; темп був повільнішим за всі обіцяні графіки, а розрив між формальним ухваленням і фактичним впровадженням лишається широким у кількох сферах.

Чому це важить комерційно

Для компанії, що ухвалює десятирічне інвестиційне рішення, доречне питання не в тому, що зробить цей уряд. Воно в тому, чи буде правова й регуляторна рамка, від якої залежить інвестиція, на місці за наступних трьох.

На це питання відповідь України значно міцніша, ніж підказувала б її політична історія, і міцна вона з причин, що не залежать від жодного виборчого результату.

Пов’язане в цьому архіві

• Безвіз: економіка черги, якої не стало
• Коли зона вільної торгівлі справді починає працювати і чому це триває довше за підписання
• Що зовнішні партнери можуть дати насправді, а чого не можуть
• Річний огляд: Україна 2018 — зростання проти зарплатної підлоги, що росте

Незворотність напрямку — це не усталення політики, а накопичення договорів; у бізнесі так само. Фірма, яка одного разу побудувала лінію під європейський стандарт, не повертається назад, щойно порахує вартість повернення. Незворотність — не гарантія; вона лише означає, що розворот став дорогим.