Банківська система, що заробляла під час війни

Однією з найнесподіваніших рис української економіки цього періоду є те, що банківська система була стабільно прибутковою. Це заслуговує пояснення, а не святкування чи підозри.

Звідки прибуток

Насамперед не з кредитування. Корпоративний попит на кредит упав, і разом із ним упав апетит до ризику, тож банки кредитували бізнес менше, ніж раніше.

Надходження мали два джерела. Депозити суттєво зросли, бо домогосподарства й компанії тримали гроші й мали обмежені альтернативи, а банки платили за ці депозити відносно мало, розміщуючи кошти в державні цінні папери та інструменти центрального банку зі значно вищою дохідністю. Ця маржа на великому й зростаючому балансі — це й є більша частина відповіді.

Друге джерело — комісії за транзакції на платіжних обсягах, що різко зросли з поширенням безготівки.

Чому це не скандал

Прибуткова банківська система поглинає збитки без докапіталізації з боку держави. Українські банки поглинули суттєві кредитні втрати з окупованих територій і знищеної застави без системного краху — саме тому, що заробляли. Збиткова банківська система в таких умовах потребувала б порятунку, якого бюджет не потягнув би.

Слушне питання

Чи слід оподатковувати за вищою ставкою прибутки, отримані здебільшого від тримання державних паперів, під час війни, — Україна це зробила. Розважливі люди розходяться щодо рівня, і дискусія справжня, а не популістська.

Що важить далі

Чи повернуться ці баланси до кредитування. Банківська система, яка комфортно заробляє на держпаперах, має обмежений стимул кредитувати середнього виробника, а відбудові це потрібно.

Банки прибуткові не тому, що кредитують, а тому, що не кредитують: гроші лежать у державних паперах і дають безризиковий дохід. Я відчуваю це як компанія, що подає заявку на кредит: вам не відмовляють — умови просто роблять це неможливим. Законне питання: коли цей прибуток повернеться кредитуванням реального сектора.