Рушник: полотно, що позначає кожен поріг

Рушник — це довге вузьке полотно, ткане й вишите на обох кінцях. У практичному сенсі це не рушник для витирання, і сплутати його з таким — перша помилка приїжджого.

Де він з’являється

При народженні — щоб сповити або прийняти дитину.

На весіллі, і не раз: пара стоїть на одному під час обряду, руки зв’язують іншим, коровай несуть на третьому, а батьки тримають ще один на зустрічі. Традиційне весілля використовує їх чимало, і кожен має свою функцію.

На зустрічі, де гостю подають хліб і сіль на рушнику, — офіційне вітання, яке досі вживають на урочистостях.

На похороні — щоб опустити труну і потім накрити хрест.

І в хаті — над іконами в кутку, де родина тримала образи.

Що об’єднує ці вжитки

Кожен із них — поріг: увійти в життя, увійти в родину, увійти в дім, відійти. Полотно позначає перехід і є предметом, покладеним між людиною і моментом.

Орнамент

Ткані й вишиті візерунки, регіональні за формою, зроблені на обох кінцях, бо рушник показують підвішеним і видно обидва кінці.

Весільний рушник робила наречена або її родина, і його якість помічали, — а це неабиякий тиск на молоду жінку, у якої й так є справи.

Чому він уцілів

Бо його дешево зберігати, легко тримати і вживають у моменти, які ніхто не пропускає.

Те, що той самий предмет служить у чотирьох різних моментах, має свого роду економічну витонченість: одного зробленого досить для дому. Чому це саме так, пояснити не можу. Але чому він вцілів, мені зрозуміло: предмет, який недорогий, який можна зберігати і який щоразу набуває нового значення, не полишають легко.