Проєктувати для тих, хто повернувся пораненим

Вимоги доступності були в будівельних нормах і раніше, і їх широко ігнорували, припускаючи, що таких людей мало і що вони не скаржитимуться. Обидві половини цього припущення перестали бути правдою.

Що вимога охоплює насправді

Вхід в одному рівні або з пандусом, із таким ухилом, який людина справді подолає, а не символічним.

Ширину дверей, ширину коридорів і радіуси розвороту всередині будівель.

Ліфти в багатоповерхових громадських будівлях і в житлових вище визначеної висоти.

Доступні санвузли.

І в публічному просторі: занижені бордюри, тактильне покриття, час переходу, розрахований на того, хто йде повільно, і транспорт із низькою підлогою.

Чому це дешево на етапі проєкту і дорого потім

Пандус, закладений у проєкт, не коштує майже нічого. Пандус, доданий до готової будівлі, коштує чимало і зазвичай виглядає саме тим, чим є.

Те саме з шириною дверей, ліфтовими шахтами й розмірами санвузлів: усе це безкоштовне на кресленні й конструктивне після зведення.

Що змінилося на практиці

Контроль, бо тепер є люди, які вкажуть на невідповідну будівлю і яких вислухають, і бо умови фінансування відбудови дедалі частіше вимагають відповідності як умови оплати.

Культура проєктування — повільніше. Архітектори, навчені без цієї думки, вчаться.

Формулювання, яке варто вживати

Це не пристосування для меншості. Доступним дизайном зрештою користуються всі: з візочком, із валізою, зі зламаною ногою або просто в старості. Будівля, спроєктована під найменш мобільного користувача, працює краще для всіх, — і саме цей аргумент переконує розпорядника бюджету.

Закласти доступність на етапі проєктування коштує один відсоток, додати згодом — п’ятнадцять; я роками бачив це співвідношення в прайсах. Але річ не у співвідношенні: доступним дизайном рано чи пізно користуються всі — і з дитячим візком, і з віком. Будівля, зведена зараз, слугуватиме населенню наступних п’ятдесяти років.