Страхування врожаю і ризик, який ніхто не хотів оцінювати

Господарство несе набір ризиків, на які не впливає: посуха, приморозки, град, надмірний дощ на жнивах. Страхування існує саме для ризиків такої форми, і все ж застрахована частка українських посівів лишається малою.

Чому це важко оцінити

Страховику потрібні довгі ряди надійних даних про врожайність і погоду на місцевому рівні, щоб установити премію, яка не буде ні руйнівною, ні збитковою. Де таких даних мало, страховик або відмовляє, або ставить захисну ціну, а захисно оцінений продукт виглядає для аграрія невигідним.

Несприятливий відбір погіршує справу: покриття купують господарства у справді ризикових районах, а в надійних — ні, і це піднімає середню виплату, а з нею й премію.

Індексний підхід

Індексні продукти виплачують за виміряним тригером — опади нижче порогу на визначеній метеостанції, — а не за оціненим збитком на конкретному полі.

Це усуває вартість індивідуального врегулювання і більшість ризику шахрайства. Натомість з’являється базисний ризик: господарство може мати реальний збиток і не отримати нічого, бо показник станції не перетнув поріг.

Роль держави

Програми субсидування премій працювали і піднімають охоплення, поки діють. Тривкіший внесок негероїчний: щільна, надійна і публічно доступна мережа метеостанцій і статистика врожайності — сировина, потрібна кожному страховику.

Чесний підсумок

Страхування пошириться тоді, коли його оцінюватимуть на добрих даних. Побудова цих даних є публічним завданням, і вона дешевша за субсидію, яку замінила б.

Ризик, який неможливо оцінити, неможливо застрахувати; те саме я бачу в гарантіях на обладнання — довгу гарантію не даси машині без історії відмов. Сільському господарству бракує не метеоданих, а записів урожайності на рівні поля. Індексний підхід закриває цю прогалину, не збігаючись точно; і саме тут роль держави — створити ці дані.