Дуб, верба і калина

Народна символіка приписує деревам ролі, і в цій традиції ці ролі достатньо сталі між регіонами, щоб їх варто було викласти.

Дуб

Чоловічий, міцний, довговічний, у дохристиянському шарі пов’язаний із громовим божеством, а згодом — із силою і витривалістю. Дуби лишали стояти, коли розчищали землю; окремі мали імена, а деякі були самостійними місцями.

У пісні молодий чоловік — це дуб.

Верба

Вода, жіноче, гнучкість і смуток. Вона росте там, де вода, а в рівнинному краєвиді це робить її знаком річки, якої не видно. Вербові гілки вживають на Вербну неділю замість пальми — практична північна заміна.

Є відомий вислів про вербу, що росте там, де пройшов українець; він про те, як легко вона вкорінюється зі зрізаної гілки, — точне садівниче спостереження, перетворене на твердження про людей.

Калина

Та, що зайшла найдалі. Червоні ягоди восени, білий цвіт навесні, росте скраю подвір’я.

Вона означає молоду жінку, рідний край і — через колір — кров і жертву. Вона є у величезній кількості пісень, у вишивці, у назвах місць і на міських гербах.

Чому саме ці три

Бо вони тут ростуть, їх видно із села, і кожне має виразну якість — силу, воду, колір, — яку може використати символічна система. Символіка йде за ботанікою частіше, ніж їй це зараховують.

Те, що три дерева несуть більшість символічного навантаження, а одне з них дійшло аж до герба й сорочки, — добрий приклад того, як поширюється знак. З боку брендингу це знайомо: тривким лишається те, чого мало, що відрізняється і що повторюване. Чому саме ці три — пояснити не можу.