Водень: чесна версія

Водень обговорюють як майбутній український експорт, і під ентузіазмом є справжній аргумент. Варто викласти цей аргумент і його умови окремо від оголошень.

Що справді правдоподібне

Україна має чудовий вітровий і сонячний ресурс, велику наявну газову мережу, що йде на захід, і галузі — метал, добрива, нафтопереробку, — які вже споживають водень, зроблений із газу, і могли б використати водень із електрики.

Останнє — найсильніша частина аргументу. Замінити наявне споживання водню чисто виробленим не потребує ані нового ринку, ані нового транспорту: споживач уже на місці.

Що складніше, ніж звучить

Транспортування. Водень має низьку об’ємну енергетичну щільність, окрихчує деякі сталі й просочується крізь з’єднання, що тримають метан. Гнати його на великі відстані переобладнаними трубами технічно можливо і не є простим переобладнанням.

Постачання електрики. Електроліз споживає багато потужності, і кожна мегават-година, витрачена на водень, — це та, що не продана в мережу. Економіка працює лише зі справді надлишковою відновлюваною генерацією.

І вартість, яка нині майже скрізь на боці водню з газу.

Як читати оголошення

Меморандум не є проєктом. Питати треба: чи законтрактована електрика, чи законтрактований збут і чи розв’язане транспортування. Пропозиція без будь-чого з трьох є декларацією намірів.

Розумна позиція

Спершу будувати під внутрішнє промислове використання, де споживач є, а транспортної проблеми немає. Експортувати згодом, якщо крива витрат дозволить.

Двадцять років навчили мене відрізняти меморандум від замовлення: перший підписують заради фотографії, друге — щоб відкрити акредитив. Майже всі документи щодо водню, які я бачив, досі належать до першого типу. Відділити технічно правдоподібне від оголошеного — найкорисніша навичка, яку можна принести в цю тему.