Вести макроекономіку під вогнем

У лютому 2022 року макроекономічна влада України зіткнулася водночас із втечею капіталу, обвалом експорту, дірою в доходах, величезною потребою у видатках і населенням, що переводило заощадження в готівку та валюту.

Що зробили негайно

Курс зафіксували і запровадили широкі валютні обмеження. І те, і те — ортодоксальні аварійні заходи з відомими витратами: фіксований курс з’їдає резерви, а обмеження створюють паралельний ринок.

Банківська система лишилася відкритою. Це рішення, ухвалене в перші дні, важило надзвичайно: працююча платіжна система означала, що зарплати, пенсії й торгівля тривають, а населення, яке має доступ до своїх грошей, не панікує так, як те, що не має.

Проблема фінансування

Спочатку центральний банк фінансував дефіцит напряму — це монетарне фінансування, і воно дає інфляцію. Так і сталося, інфляція різко зросла. Влада прямо сказала, що це тимчасовий аварійний захід, і припинила його, щойно зовнішнє фінансування стало передбачуваним, — саме ця дисципліна відрізняє кероване надзвичайне становище від монетарної спіралі.

Повернення до норми

Коли резерви стабілізувалися завдяки зовнішній підтримці, фіксований курс скоригували, а потім замінили керованою гнучкістю, а обмеження вибірково послабили. Інфляцію знизили звичайним посиленням політики.

Чому це спрацювало

Передбачуване зовнішнє фінансування, незалежний центральний банк, якому дали діяти технічно, і готовність говорити непопулярні речі публічно, а не вдавати. Інституційна незалежність, збудована в попередні роки, і була тим активом, що уможливив решту.

У ті тижні наше єдине питання було таким: чи зможемо ми заплатити завтра. Контроль за капіталом і фіксований курс суперечили підручнику й утримали платіжну систему — а для бізнесу спершу йде платіжна система, а вже потім теорія. Поступове повернення до норми було не менш важливим за перші рішення й обговорювалося значно менше.