Хто вирішує, що відбудовують першим

Відбудову зазвичай обговорюють як питання фінансування. Вона щонайменше так само є питанням ухвалення рішень: потреб більше, ніж грошей, тож хтось обирає, а те, як цей вибір організований, визначає і результат, і те, чи приймуть його люди.

Три набори пріоритетів

Національний: стратегічна інфраструктура, енергетика, транспортні коридори і сектори, які уряд вважає важливими для країни загалом.

Громадський: те, що потрібно конкретному місту, запропоноване людьми, які там живуть і знають, яка саме школа і яка саме труба.

Донорський: те, що партнер готовий фінансувати, і це відображає його мандат, його парламент і його галузеву експертизу.

Вони суттєво перетинаються і не збігаються повністю, а складність живе саме в проміжках.

Який вигляд має добрий процес

Оприлюднені критерії: як проєкти оцінюють, зважують і ранжують, — названі до рішень, а не після.

Портфель, який наповнюють громади, щоб пропозиція мала маршрут, а не залежала від того, хто кого знає.

Координація між донорами, щоб четверо партнерів не фінансували чотири школи в одному районі, тоді як в іншому немає жодної.

І оприлюднення рішень із мотивуванням — єдине, що робить несприятливий результат прийнятним для громади, яка програла.

Режим відмови, якого варто уникати

Розподіл за знайомством, коли мер із хорошими зв’язками отримує фінансування, а вправний, але без зв’язків — ні. Саме так програма відновлення втрачає легітимність — тихо і невідворотно.

Перевірка

Чи може громада, якій відмовили, прочитати чому. Якщо ні, це не врядування, а дискреція із секретаріатом.

У кімнаті, де стикаються три набори пріоритетів, перемагає не найкращий аргумент, а найповніше підготовлена справа. Я бачу це в тендерах щодня: об’єкт із готовим проєктом, чистим правом власності й отриманими дозволами йде першим, бо йому легко дати гроші. Найкорисніша допомога громадам — не гроші, а підтримка в підготовці документів; про це ніколи не говорять.