Врожайність і розрив, що закрився

Наприкінці 1990-х українська врожайність була значно нижчою за те, що міг витримати ґрунт. Через двадцять років вона стала значно ближчою. Із землею не змінилося нічого; змінилися чотири інші речі.

Генетика насіння

Доступ до сучасних гібридів, надто в кукурудзі й соняшнику, де різниця між старим сортом вільного запилення й сучасним гібридом дуже велика. Це була найшвидша за дією зміна, бо вона діє з першого ж сезону після переходу.

Добрива і захист рослин

Вносяться за результатами аналізу ґрунту, а не за звичкою. Недовнесення траплялося не рідше за перевнесення, і обидва коштували грошей.

Техніка

Сучасні сівалки кладуть насіння на однакову глибину з однаковим інтервалом, і це впливає на сходи більше за більшість інших рішень. Сучасні комбайни втрачають менше зерна на жнивах. Ані те, ані те не є ефектним, і обидва прямо видно в тоннажі.

Менеджмент

Своєчасність. Посіяти і зібрати у правильне вікно вартує більше за будь-який вхідний матеріал і потребує достатньої техніки, щоб швидко пройти всю площу. Це питання капіталу, і воно повертає нас до теми фінансування.

Що лишається

Дренаж і зрошення на півдні, сховища проти післязбиральних втрат і середні господарства, які не змогли профінансувати ті самі оновлення, що великі оператори.

Розрив, що лишився, — не в агрономічних знаннях. Він у нерівному доступі до капіталу, і до цього самого висновку приходить майже кожне питання в цій галузі.

У подвоєнні врожайності частка техніки менша, ніж більшість гадає, а частка управління — значно більша: той самий трактор дає інший результат, коли працює на потрібній глибині у потрібний час. Я бачив це в полі багато разів. Решту розриву закриє не нова техніка, а поширення агрономічних знань.