Мішки з піском навколо пам’ятників: захист спадщини в перші тижні
Музейники пакували колекції в підвали. Реставратори з-за кордону надсилали вогнетривке полотно й пакувальні матеріали. ЮНЕСКО почала документувати руйнування. Дуже мало з цього потрапило в новини — і все це мало значення.
У Львові обгортали вітражі Латинського собору. В Одесі мурували стіну з мішків із піском навколо Дюка де Рішельє. У музейних підвалах по всій країні працівники, які ніколи не думали, що робитимуть цю роботу, пакували ікони, рукописи й картини в ящики.
Їм потрібні були речі: безкислотний папір, вогнетривке полотно, ящики, поролон, вогнегасники, генератори. Європейські музеї та організації зі спадщини їх надсилали. Фонд ALIPH, який існує саме для захисту спадщини в конфліктах, відкрив екстрену програму для України. ЮНЕСКО почала документувати пошкодження культурних об’єктів і позначати захищені емблемою Блакитного щита.
Чому я записую це
Питають, навіщо культурна спадщина, коли є нагальніші речі. Відповідаю так: країна — це не лише її економіка. Архіви, ікони, вишиті рушники, рукописні зібрання — саме це і є місце. І, на відміну від мосту, вони цілком незамінні. Міст можна відбудувати. Ікону п’ятнадцятого століття — ні.
Поділитися матеріалом
Коментарі