Міжнародний жіночий день, 8 березня 2005 року

Зі святом усіх жінок, які це читають.

Перше, що помічає новоприбулий, — це торгівля квітами. Від шостого березня тротуари наповнюються ятками, а восьмого кожен чоловік у метро несе щось у целофані, тримаючи трохи від себе, щоб не зім’яти.

Усередині офісу день має власну хореографію: чоловіки приходять раніше, розставляють усе абияк, а жінки вдають, що здивовані. Ритуал не витончений, і ніхто й не хоче, щоб він таким був.

Додам лише одне. Жінки, з якими я тут працюю, несуть навантаження, яке будь-де вважали б нерозумним, — професійне, домашнє й адміністративне водночас, зазвичай без надмірного визнання в решту триста шістдесят чотири дні.

Тож: квіти сьогодні і моя щира пошана впродовж року.