ІТ-сектор, який ріс, поки все інше сперечалося

Приблизно між 2010 і 2021 роками українські софтверні послуги виросли з ніші в одну з найбільших експортних категорій країни. Це сталося в період, що містив революцію, війну, два валютні обвали і пандемію.

Чому сектор був захищений

Через те, що йому потрібно і що не потрібно. Йому не потрібні працюючі порти, передбачувана митниця, надійні дороги, стабільна валюта для вхідних ресурсів чи фізична близькість до клієнтів. Йому потрібні зв’язок, електрика і люди, яким можна заплатити.

Майже кожна проблема, що обмежувала решту української економіки в той період, була проблемою, яку цей сектор міг обійти. Це не везіння, а структурна властивість — і вона пояснює зростання краще за будь-яку політику.

Податкове питання, чесно

Більшу частину періоду сектор працював переважно через індивідуальні підрядні відносини з оподаткуванням за низькою спрощеною ставкою. Чи було це доречно — питання справді дискусійне. Це було явно вигідно, широко застосовувалося і суттєво додало цінової конкурентоспроможності.

Дія Сіті, запроваджена у 2022 році, запропонувала визначений правовий і податковий режим як альтернативу — формальну рамку замість сірої зони, з трудовими відносинами, правилами інтелектуальної власності та усталеною податковою позицією.

Що я з цього беру

Урок, який застосовую й деінде. Коли сектор росте у складному середовищі, дивіться спершу на те, від чого він не залежить. Українська ІТ-галузь досягла успіху почасти тому, що потребувала від держави менше, ніж будь-який інший експортний сектор, — саме тоді, коли держава мала менше що дати.

Цей сектор був захищений тому, що йому потрібні лише зв’язок і люди: порти, митниця, курс і дороги його не стосуються. Моя справа — навпаки: залежить від усього цього водночас. Цей контраст наштовхує на думку: найшвидше зростає той сектор, якому найменше потрібна інфраструктура країни. Це і досягнення, і діагноз.