Австрійські банки й центральноєвропейська модель: що змінює іноземний кредитор

Між кінцем 1990-х і 2008 роком австрійські банківські групи побудували найширшу іноземну банківську мережу в Центральній і Східній Європі. Їхня присутність тяглася від Праги й Братислави до Бухареста, Києва й далі, і певний час вони були найважливішим каналом, яким західний капітал доходив до економік регіону.

Україна була одним зі складніших напрямків на цій мапі, і тамтешній досвід — гарний приклад того, що іноземна банківська присутність насправді робить із ринком.

Що принесла ця присутність

Кредитні продукти, яких раніше не існувало. Іпотека, споживчий кредит, оборотне фінансування для середніх компаній і лізинг — усе це прийшло з іноземними банками і до того було присутнє лише незначно.

Стандарти андеррайтингу. Іноземна материнська структура, що застосовує групову ризик-політику, накладає вимоги до документації й кредитної оцінки, яких не використовували вітчизняні банки з портфелями кредитування пов'язаних осіб. Ефект вийшов за межі самих іноземних банків, бо змінив те, чого позичальники очікували від запитів.

І канал фондування. Іноземні материнські структури кредитували свої дочірні банки за груповою вартістю коштів, значно нижчою за ту, яку український банк міг залучити всередині країни, і ця різниця проходила у вартість позик.

Що пішло не так

Значна частина кредитування була номінована в іноземній валюті, бо саме там було дешеве фондування і бо позичальники надавали перевагу нижчій номінальній ставці.

Домогосподарства й компанії, що заробляли гривню, брали доларові та єврові кредити. Коли валюта різко скоригувалася, гривнева вартість цих боргів зросла в рази, і велика частка стала необслуговуваною. Отримані збитки вдарили і по позичальниках, і по банках, а подальший відхід був суттєвим.

Це не була суто українська помилка — той самий зразок з'явився по всьому регіону, найтяжче в Угорщині. Це загальний урок про валютне кредитування незахеджованих позичальників, і тепер воно обмежене регулюванням у більшості країн, де це сталося.

Що залишилося

Кілька іноземних банківських груп зменшили присутність або вийшли після 2008 року і знову після 2014-го. Інші лишилися, і ті, що лишилися, займають окрему позицію: це установи, з якими іноземна компанія, що заходить в Україну, може працювати в межах відносин, уже зрозумілих її головному офісу.

Це має практичну цінність. Компанія з груповими банківськими відносинами у Відні, Парижі чи Варшаві часто може поширити їх на українську дочірню структуру зі значно меншим тертям, ніж відкриваючи відносини з суто вітчизняним банком, а документація, звітність і комплаєнс будуть знайомими.

Нинішня картина

Сектор сьогодні менший, краще капіталізований і значно консервативніше врегульований, ніж до 2008 року. Валютне кредитування домогосподарств обмежене. Ліміти кредитування пов'язаних осіб виконуються. Вимоги до капіталу змістовні.

Наслідок — банківська система, що напрочуд добре відпрацювала 2022 рік: жодного помітного набігу на депозити, жодного збою платіжної системи, жодного значного банкрутства банку. Цей результат є прямим наслідком очищення 2015 року і найсильнішим окремим доказом того, що українське фінансове регулювання тепер працює.

Компанії, що оцінює, де тримати кошти і як фінансувати операції в Україні, практична відповідь проста: користуйтеся банком з іноземною материнською структурою, якщо групові відносини це дозволяють, інакше — великим вітчизняним банком із чистою історією після 2015 року, і не беріть валютного ризику, за який вам не платять.

Пов’язане в цьому архіві

• Україна і Швейцарія: товарний трейдинг, арбітраж і тихий капітал
• Німеччина як головний європейський економічний партнер України
• Україна й Італія: машини, міграція і незвично стала модель
• Річний огляд: Україна 2011 — відновлення, що не стало фундаментом

Прихід іноземного банку змінює не так відсоткову ставку, як облікову дисципліну: кредитор, який вимагає аудитованої звітності, впорядковує й саму компанію. Я бачив це на своїх замовниках: фірма, що налагодила банківські відносини, за два роки ставала краще керованою. Навіть ті банки, що пішли в кризу, лишили по собі цю звичку.