Скільки людей житиме в Україні

Кожен план відбудови, пенсійний розрахунок, програма будівництва шкіл і проєкт інфраструктури спираються на припущення про те, скільки людей тут буде. Це припущення зазвичай неявне, і його варто зробити явним.

Відправна точка

Населення України скорочувалося і до 2014-го, і до 2022 року — з причин, поширених у Східній Європі: народжуваність значно нижча за рівень відтворення від 1990-х, висока еміграція працездатних і старіюча структура.

Війна прискорила кожну з цих тенденцій одночасно.

Чому діапазон такий широкий

Ніхто не знає, скільки людей де перебуває. Облік за кордоном неповний, рух триває в обидва боки, а останній повний перепис був дуже давно. Серйозні оцінки різняться на мільйони.

Найбільша окрема невідома — повернення, про яке йдеться в іншому місці цього обліку і яке вирішується родина за родиною роками.

Що з цим має робити планування

Планувати діапазон і будувати під нижню межу там, де актив дорогий і постійний. Школа з малою кількістю учнів — керована проблема; мережа теплопостачання, розрахована на населення, яке не з’явиться, банкрутить громаду на сорок років.

Проєктувати з гнучкістю: будівлі, що можуть змінити призначення, інфраструктуру, яку можна розширити, послуги, які можна масштабувати.

Незручна частина

Менше населення не означає автоматично бідніша країна. Рівень життя визначає випуск на людину, і кілька малих європейських країн заможні саме тому, що вкладали в продуктивність, а не в чисельність.

Планувати меншу, старшу і продуктивнішу Україну — легітимна стратегія. Планувати повернення до населення 1991 року — не стратегія; це надія з доданим до неї бюджетом.

Те, що кожен план припускає певну кількість населення, не називаючи її, — помилка, якої припускався і я: колись я збудував десятирічний інвестиційний план на припущенні, що робоча сила лишиться такою, як є. Незручна частина ось у чому: за такого широкого діапазону планувати під одну цифру — не план, а побажання. Планувати треба за сценаріями.