Регіони, що виходять уперед і відстають

Регіони України ніколи не були економічно однорідними, і розрив між ними суттєво зріс. Напрямок цієї зміни варто викласти, бо він перевернув давню закономірність.

Стара мапа

Важка промисловість на сході й південному сході, сільське господарство через центр і південь, послуги й легша промисловість у столиці й на заході. Промислові регіони мали вищий випуск на людину, а захід — найвищу трудову міграцію.

Нова

Захід виграв: населення, релокований бізнес, логістичні функції й послуги, що йдуть за людьми. Центр утримався. Регіони поблизу фронту втратили підприємства, населення і доступ до власних ринків.

Розворот реальний і стався за дуже короткий час, здебільшого через приватні рішення про переїзд, а не через політику.

Що визначає позицію регіону тепер

Передусім і неминуче — відстань від небезпеки. Далі — чи прийняв регіон релокований бізнес, а це залежало від приміщень, робочих рук і зв’язків, а не від стимулів. Далі — надійність енергії й логістики. І далі — адміністративна спроможність, що визначає, чи здатен регіон освоїти доступні йому кошти.

Політична відповідь

Підтримка релокації підприємств, фінансування регіонального розвитку та інфраструктурні інвестиції в приймаючих регіонах, щоб упоратися з населенням, яке прибуло.

Складніше питання — що робити з регіонами, які втратили, і чесна відповідь у тому, що нічого не спрацює, доки не зміниться базова умова.

За чим стежити

Чи лишиться релокований бізнес. Якщо так, це остаточне перекреслення економічної мапи; якщо повернеться — розходження закриється. Це рішення ухвалюють просто зараз, фірма за фірмою.

Те, що нова карта відрізняється від старої, видно і в моїх торговельних територіях: області, які десять років тому я вважав слабкими, сьогодні серед найнадійніших платників. Позицію області визначає вже не промислова спадщина, а логістичний доступ і якість місцевої влади. Саме за цими двома й варто стежити — бо обидві можна змінити.