Органічне виробництво і європейський покупець

Україна входить до значних європейських постачальників органічної сировини — зернові, олійні, бобові, ягоди і мед — і майже нічого з цього не доходить до споживача з українською назвою на упаковці.

Як працює органічна сертифікація

Сертифікат видає акредитований орган конкретному операторові після перехідного періоду, коли землю вже обробляють органічно, але продукцію ще не можна продавати як органічну. Саме цей перехідний період і є бар’єром: два-три роки вищих витрат і звичайних цін.

Після сертифікації оператора інспектують щороку, а сертифікат охоплює визначені поля і визначені культури. Додати землю чи культуру означає розширити сертифікацію, а не припускати її.

Чому українська органіка конкурентна

Масштаб, ґрунти і стартова точка з відносно низькою інтенсивністю внесення в деяких регіонах, що робить перехід дешевшим, ніж для інтенсивно оброблюваних земель деінде.

Куди йде маржа

За кордон. Українська органічна пшениця стає борошном в одній країні та хлібом в іншій, і додана вартість кожного кроку лишається там, де він відбувається. Виробник забирає сировинну маржу і нічого понад неї.

Що потрібно, щоб забрати більше

Переробка, сертифікована за органічними стандартами, всередині України — це окрема сертифікація від польового виробництва. Потужності пакування і маркування. І найважче — стосунки з рітейлером, а не з трейдером, бо саме на полицях і сидить споживча маржа.

Ніщо з цього не є недосяжним. Це потребує ставитися до органіки як до харчового бізнесу, а не як до агротехніки, — і це рішення про те, де компанія хоче стояти в ланцюгу.

Продавати власний продукт під чужим брендом — знайомий вибір і в промисловості: обсяг гарантований, маржа низька, замовник вас не знає. З боку обладнання це називають контрактним виробництвом, і піти з нього важко, бо побудувати бренд — це роки. Виробникові, який хоче маржу, варто інвестувати спершу в пакування і канал збуту, а не в сертифікацію.