Інтеграція до членства
Країна може приєднатися до чималої частини європейської системи, не вступивши до Союзу, і Україна робить саме це — сектор за сектором.
Повне членство — одна політична подія наприкінці довгого процесу. Проте все корисне в ньому можна отримувати частинами заздалегідь, і чимала частина вже отримана.
Що вже сталося
Енергетика: електромережа синхронізована з континентальною системою, торгівля йде через перетини за ринковими правилами, написаними за європейським шаблоном.
Митниця: приєднання до конвенції про спільний транзит і робота відповідної електронної системи, що прибирає дубльовані процедури на кожному переході.
Транспорт: лібералізовані вантажні автоперевезення, що дають українському перевізнику працювати до і через Союз без дозвільної системи, яка раніше обмежувала обсяги.
Торгівля: зона вільної торгівлі з майже повністю знятими митами.
Платежі: участь у єдиній зоні платежів у євро, завдяки чому переказ з українського банку працює як внутрішньоєвропейський.
І роумінг — дрібниця, яку помічає більше людей, ніж усе вищеперелічене.
Чому такий підхід працює
Бо кожен крок дає вимірювану вигоду одразу, а не відкладає всю вартість до далекої дати. Перевізнику, який економить години на кордоні, не треба чекати вступу, щоб жити краще.
І бо кожен крок потребує того самого технічного узгодження, якого потребуватиме формальний вступ, тож нічого не марнується.
Політична цінність
Це робить інтеграцію питанням запису, а не наміру. Країна, вже присутня в шести системах, є іншою переговорною позицією, ніж та, що лише підписала декларацію.
Приєднання до системи без вступу до Союзу з мого місця виявилося досі кориснішим, ніж було б саме членство: спільний транзит, Енергетичне співтовариство, безвіз — жодне не чекало на членство, і всі скоротили мої строки постачання. Цей підхід працює тому, що кожен крок корисний сам по собі. Підготовка під час очікування скорочує і саме очікування.
Поділитися матеріалом
Коментарі