Українське сільське господарство і Спільна аграрна політика

Із усіх розділів переговорів про вступ сільське господарство — той, де цифри найбільші, а внутрішня політика на іншому боці найгостріша. Він заслуговує прямої розповіді, а не заспокоєння.

Арифметика

Прямі виплати за Спільною аграрною політикою здійснюються на гектар. В України дуже велика сільськогосподарська площа. Застосування чинних ставок до цієї площі з першого дня потребувало б або суттєво більшого бюджету, або менших виплат для наявних отримувачів.

Це не аргумент проти вступу. Це опис проблеми, що виникала при кожному розширенні й щоразу розв’язувалася.

Як її розв’язували раніше

Поетапністю. Нові члени отримували прямі виплати за зростаючим графіком протягом перехідного періоду, а не одразу за повною ставкою.

Обмеженням і перерозподілом, що звужує виплати найбільшим отримувачам, — доречний інструмент з огляду на структуру українських господарств.

І перехідними домовленостями щодо окремих продуктів, де раптова зміна обсягів порушила б ринок.

Занепокоєння, варті серйозного ставлення

Аграрії сусідніх держав-членів не помиляються, що великий виробник із низькими витратами змінює їхній ринок. Відмахуватися від цього як від протекціонізму і несправедливо, і неефективно.

Відповідь — перехід, достатньо довгий, щоб його поглинули, відкрито узгоджений, із названими обсягами й датами, а не лишеними на з’ясування.

Що Україна може робити тим часом

Продовжувати роботу зі стандартами і простежуваністю — ту частину розділу, що цілком у її власних руках і що скорочує переговори, коли до них дійде.

Додати великого учасника до наявного бюджету — перемовини, знайомі й партнерським структурам: коли змінюється частка, усі перераховують. Цю задачу вже розв’язували, і розв’язували перехідними періодами. Найкорисніше, що Україна може зробити тим часом, — уже зараз збудувати інфраструктуру реєстрів і простежуваності: без неї жоден механізм, який прийде, не буде застосовним.