Замовляння і промовлені формули

Замовляння — промовлена формула, звернена до хвороби, тварини, природної сили чи людини і вживана для лікування, оберігання, любові й різних практичних потреб. Фольклористи зібрали їх тисячі, і як тексти вони значно структурованіші, ніж підказує слово «замовляння».

Стандартна будова

Зачин, що розміщує мовця: устати, вмитися, вийти за двері, перейти поле. Подорож описана докладно і встановлює шлях зі звичайного світу кудись інде.

Прибуття у сталу локацію: море, камінь посеред моря, дуб, гора. Вони повторюються через регіони і століття з разючою сталістю.

Зустріч із постаттю, що має потрібну владу.

Сам наказ, зазвичай звернений прямо до недуги, з вимогою вийти з тіла і піти геть у безлюдне місце.

І закріпна формула: твердження, що слова замкнено, а ключ кинуто в море.

Образність

Камінь у морі, дуб із корінням і гіллям, три брати, золотий міст. Це успадкований запас образів, і його сталість на дуже широкій географії є одним з аргументів на користь віку жанру.

Правила передачі

Замовляння треба було віддати, а не взяти. Його передавали молодшому, на певному етапі життя, а замовляння, сказане мимохідь, вважалося таким, що втратило силу, — дуже дієвий механізм, щоб корпус фахового знання не став спільним надбанням.

Чому це варто читати нині

Як поезію. Найкращі з них — надзвичайно стислі тексти, складені людьми, які не лишили жодного іншого письмового сліду.

Тип тексту зі сталою структурою і фіксованим набором образів — це радше шаблон, ніж література; а цінність шаблону в тому, що його можна передавати. Саме тому, як на мене, це варто читати сьогодні: воно показує, як культура без письма тримала стандарт. Самі правила передавання зацікавили мене більше за зміст.