Волонтерство і звичка гуртуватися

Найпомітніша риса українського суспільства для стороннього спостерігача — те, як швидко люди організовуються в робочі групи без чиїхось вказівок.

Звідки взялася ця звичка

Почасти з довгого періоду, коли держава не була надійною, тож люди навчилися розв’язувати проблеми через мережі. Це поширена спадщина, і сама собою вона не дає організованого волонтерства — у багатьох місцях вона дає лише приватну самозарадність.

Тут різницю створило кілька раундів практики в масштабі. Великі суспільні мобілізації навчили людей механіки: як вести логістичний ланцюг, координувати зміни, публічно поводитися з пожертвуваними грошима і організовуватися без ієрархії. У 2014 році цю спроможність застосували, щоб забезпечувати військо, яке держава ще не могла забезпечити. До 2022 року були люди з восьмирічним операційним досвідом і готовими мережами, які зрушили за дні.

Як це працює насправді

Малі групи, плоска структура, репутація як валюта. Волонтерському координаторові з публічною історією виконаного довіряють суми, які будь-де інде потребували б рішення правління, а підзвітність соціальна й нещадна: публікуй, що зібрав і що купив, або тобі кінець.

Чим воно не є

Воно не є замінником держави, і ставитися до нього так — постійний ризик. Волонтери можуть забезпечувати військо, але не можуть вести пенсійну систему. Вони можуть прихистити переміщені родини, але не можуть збудувати житловий фонд.

Є й реальна ціна для самих людей. Три роки такого дають виснажених людей, і подекуди рух порідшав, бо вони вигорають.

Що з цим робити

Обережно інституціоналізувати — фінансування, правовий статус, визнання — не забюрократизувавши в щось повільніше за те, що воно заміняло. Цей баланс не розв’язано ніде, і Україна ближча до розв’язання, ніж більшість.

Уперше цю здатність організовуватися без вказівок я побачив 2014 року і, чесно кажучи, здивувався: мережа, яку ніхто не координував, працювала швидше за наш ланцюг постачання. Важливо сказати й те, чим вона не є: це не інституція і вона інституції не заміняє. Робити з нею треба не інституціалізацію, а не заважати їй.