Рейтинг багатства рік по тому: що зрушило і що цей рух насправді показує

Опубліковані рейтинги багатства привертають увагу з хибної причини. Прочитані як список осіб, вони є плітками; прочитані як розподіл по секторах і відстежені рік до року, вони є одним із небагатьох доступних замінників даних про те, де насправді генерувалися гроші в економіці з обмеженою публічною корпоративною статистикою.

Що показували рухи

Найбільші українські статки збудовані в невеликій кількості секторів: метали й видобуток, енергетика й вугілля, хімія й добрива, банківництво, агросектор і споживчий роздріб.

Коли оцінки металургійних активів зростали, верхівка рейтингу зростала разом із ними, бо найбільші пакети були зосереджені саме там і сильно залежали від однієї глобальної ціни. Коли ціни на сталь падали, ті самі статки падали в схожій пропорції.

Ця кореляція і є висновком. Вона каже, що верхівка розподілу багатства не була диверсифікованою — це була важільна позиція на кількох сировинних цінах, і рухалася вона як одне ціле.

Що зростало нижче

Інформативніша частина будь-якого такого рейтингу — середина, а не верхівка.

У цей період статки, що зростали найпослідовніше, а не найдраматичніше, були в агросекторі, харчовій переробці й роздрібі — бізнесах, що обслуговують внутрішнє споживання або експортують харчі, а не метал.

Це та сама розбіжність, видима в торговельних даних і в показниках галузевого випуску: сировинно-промислова база була циклічною і структурно вразливою, а споживчо-аграрний бік стабільно зростав. Дві цілком різні економіки в одній країні.

Методологічні застереження

Ці списки — оцінки. Власність в Україні часто трималася через багатошарові офшорні структури, а укладачі працювали з частковою інформацією.

Оцінки некотированих активів є здогадами, а в економіці, де мало великих компаній торгувалося публічно, більша частина оцінки є здогадом, накладеним на балансову вартість.

Борг часто не вираховується. Статок, повідомлений як певний розмір, може бути часткою в капіталі сильно закредитованої групи, і той самий актив може величезно коливатися без жодних реальних змін.

А ще списки систематично проминають багатство, що тримається тихо, а в цьому середовищі це, ймовірно, суттєва його частка.

Чому це все одно варто відстежувати

Бо для іноземної компанії, що оцінює сектор, дуже важить одне питання, на яке інакше складно відповісти: хто володіє гравцями на місці і чи є вони групою з ресурсами й інтересом захищати позицію?

Вхід у сектор, де провідні вітчизняні гравці входять до великої фінансово-промислової групи, — інша пропозиція, ніж вхід у сектор, де вони є незалежними середніми компаніями. Конкурентна відповідь буде іншою, політична вага іншою, а ймовірна динаміка придбань іншою.

Це справді корисна комерційна аналітика, а рейтинг багатства — одне з небагатьох відкритих джерел, що її картографує. Прочитаний із цією метою, а не заради самого рейтингу, він заслуговує на ту увагу, яку отримує з хибних причин.

Пов’язане в цьому архіві

• Як організований великий капітал в Україні і що це означає для нового гравця
• Історія ринку, що розвивається, чи особливий випадок? Рамка визначає аналіз
• Україна і МВФ: схема, спільна для восьми програм
• Річний огляд: Україна 2011 — відновлення, що не стало фундаментом

Я читаю ці списки не як плітки, а як галузеві дані: питання, чий статок зріс, насправді є питанням, у який сектор зайшли гроші. Постачальникові це підказує, у які двері стукати. Методологічних вад у них чимало; але іншого публічного показника того, куди пішов капітал за секторами, немає.