Стара проблема платіжного балансу і чому вона поверталася

Повторювані зовнішні кризи України не були серією окремих нещасть. Це була та сама проблема, що приходила знову й знову, і арифметика за нею достатньо проста, щоб викласти її в абзаці.

Структура

Країна мала стійкий дефіцит поточного рахунку — імпортувала більше товарів і послуг, ніж експортувала. Розрив зумовлювався передусім енергетичним імпортом, великим за обсягом і оціненим у доларах, та імпортом споживчих товарів, що зростав щоразу, коли внутрішній попит підіймався.

Дефіцит треба фінансувати. Фінансування йшло з трьох джерел: прямі іноземні інвестиції, скромні за обсягом; зовнішні позики уряду й банків; і перекази українців, що працюють за кордоном, — суттєві й недооблічені.

Коли фінансування було доступне, дефіцит був стерпним. Коли ні, валюта мусила коригуватися або треба було витрачати резерви, а резерви вичерпувалися швидше, ніж політична система могла прийняти.

Чому це повторювалося

Кожну кризу розв'язували зовнішнім кредитуванням — програмою МВФ, двосторонньою позикою, випуском облігацій. Це закриває негайний розрив і додає до боргового навісу, а отже фінансова потреба наступного року вже включає погашення цьогорічного порятунку.

Тому погашення боргу групувалися, а країна зі згрупованими погашеннями стикається зі стіною рефінансування, а не з рівномірним зобов'язанням. Якщо ринковий доступ закритий саме тоді, коли стіна настає — з політичних причин або через глобальний епізод відходу від ризику, що закрив емісії ринків, які розвиваються, — криза настає негайно і не має жодного стосунку до економічних показників того року.

Що це виправило б

Три речі, і всі три рекомендували неодноразово, і всі три були політично складними.

Енергоефективність і власний видобуток, щоб зменшити імпортний рахунок. Це був найбільший окремий важіль, і його блокувала субсидія побутового тарифу, що усувала будь-який стимул споживати менше.

Експортна диверсифікація в товари вищої вартості, щоб експортна виручка не коливалася разом із сировинними цінами.

І плавний обмінний курс, щоб коригування відбувалося безперервно малими порціями, а не накопичувалося.

Що сталося насправді

Усі три зрештою настали, і настали разом після 2014 року, бо криза була досить тяжкою, щоб зробити їх неминучими.

Тарифи перейшли до покриття витрат, що суттєво скоротило споживання газу. Імпорт газу зі східного напрямку впав до нуля і був заміщений європейським реверсом і власним видобутком. Курс став плавним. Аграрний та ІТ-експорт виріс у значно диверсифікованішу експортну базу.

Наслідок: зовнішня позиція на вході у 2022 рік була значно міцнішою за ту, з якою заходили у 2008 чи 2014, і саме ця міцність великою мірою пояснює, чому фінансова система втрималася.

Загальна теза

Повторювана криза — це структурна риса, яку помилково беруть за серію подій. Якщо те саме стається тричі за трьох різних урядів, пояснення не в урядах.

Для кожного, хто оцінює зовнішню вразливість країни, корисні цифри — сальдо поточного рахунку, покриття резервами в місяцях імпорту і графік погашення зовнішнього боргу на наступні двадцять чотири місяці. Ці три величини передбачають зовнішні кризи краще за будь-який показник зростання чи прогресу реформ.

Пов’язане в цьому архіві

• Коли цифра зростання гірша, ніж виглядає: читати натомість структуру
• Економіка, що перестала зростати, і три причини цього
• Приватизація: три хвилі й що дала кожна
• Річний огляд: Україна 2013 — рік, коли модель вичерпалася

Те, що та сама проблема повторюється за кожного уряду, робить її структурною, а не успадкованою: у компанії теж, якщо та сама помилка повторюється за різних керівників, річ не в керівникові. Зовнішній розрив закрило б не збільшення експорту, а його різноманітність. Цей урок чинний і для мого ланцюга постачання — рівно з тієї самої причини.