Організована роздрібна торгівля: перехід від базару до молу і що він показав

На початку 2000-х домінантним роздрібним форматом в Україні був відкритий ринок — ряди контейнерів і яток на околиці кожного міста, де продавали все від одягу до електроніки й будматеріалів, здебільшого за готівку і здебільшого поза формальною економікою.

Через двадцять років організована роздрібна торгівля домінує на міському ринку. Перехід відбувся тут швидше, ніж у більшості регіону, і те, як він відбувся, є показовим.

Що рухало зміну

Три сили, послідовно.

Споживчий кредит з'явився в середині 2000-х і зробив великі покупки можливими для домогосподарств, які раніше на них заощаджували. Пральну машину в розстрочку купують у мережі, а не в контейнері, бо кредит може дати мережа.

Далі пішла забудова торгових центрів, профінансована тим самим кредитним бумом. Формати імпортували цілком — якірний супермаркет, галерея одягу, фудкорт, кінотеатр — і вони спрацювали, бо давали клімат-контроль, паркінг і передбачуваність, яких ринки не могли дати.

А формалізація ланцюга постачання замкнула коло. У міру посилення митної практики й легалізації імпортерів цінова перевага неформального каналу звужувалася, а перевага формального в гарантії якості зростала.

Що зберегли базари

Вони не зникли, і розуміння того, що вони втримали, багато пояснює про ринок.

Свіжі продукти, де ціна і якість ринкової ятки досі перевершують супермаркет у більшості українських міст. Будматеріали й інструменти, де професійні покупці цінують широту асортименту й торг більше за викладку. Автозапчастини. Тканини й фурнітура. Усе, де покупець точно знає, чого хоче, і цінує ціну вище за сервіс.

Ринковий формат виживає в категоріях, де ритейлер додає мало вартості понад саму доступність товару, і втратив ті категорії, де ритейлер додає кредит, гарантію, повернення чи добір.

Де це тепер

Продуктова торгівля консолідована навколо невеликої кількості національних мереж, а дискаунтери постійно нарощують частку — тренд, що різко прискорився після 2014 року і знову після 2022-го, як буває на кожному ринку з падінням реальних доходів.

Непродуктові спеціалізовані мережі добре розвинені в електроніці, аптечному сегменті, спорттоварах, DIY і дитячих товарах.

Електронна комерція незвично сильна. Україна має один із найрозвиненіших онлайн-ринків регіону, побудований на приватній посилковій мережі, чия щільність відділень і надійність справді виняткові. Ця мережа — найважливіший елемент роздрібної інфраструктури країни, і вона пояснює, чому онлайн-проникнення випередило те, що прогнозував би сам лише рівень доходів.

Для постачальника чи нового гравця

Чотири практичні нотатки.

Посилкова мережа — відповідь на дистрибуцію для більшості споживчих товарів. Будувати власну логістику рідко виправдано нижче за суттєвий масштаб.

Умови входу в мережі вимогливі, а переговорна позиція асиметрична, як і скрізь. Закладайте в бюджет вхідні платежі, участь у промоакціях і строки оплати, довші за бажані.

Приватна марка значуща в продуктовому сегменті й зростає. Для виробника без бюджету на бренд контрактне виробництво для української мережі — реальний шлях на ринок.

І регіональні відмінності важливі. Купівельна спроможність, вибір формату й присутність мереж істотно різняться між Києвом, західними містами та півднем і сходом. Національний лістинг не означає національних показників.

Пов’язане в цьому архіві

• Від Менделєєва до першого комп'ютера: технічна спадщина Києва
• Хрещатик: вулиця, відбудована тричі
• Чернівці й габсбурзький захід: чому мапа досі проступає
• Річний огляд: Україна 2013 — рік, коли модель вичерпалася

Я спостерігав перехід від базару до торгового центру від самого початку і в перші роки не розумів, чому ринки тримаються. Згодом побачив: базар не просто дешевий — це місце, де можна торгуватися й брати в борг. Організована роздрібна торгівля змінила не ціну, а стосунки; і для частини покупців стосунки важили більше.