Хрещатик: вулиця, відбудована тричі

Хрещатик тягнеться приблизно на кілометр із чвертю дном долини між двома пагорбами — саме тому він незвично широкий і саме тому будівлі з обох боків стоять на різних рівнях. Це головна вулиця Києва в повному сенсі: комерційна, церемоніальна й політична.

Що було до того

До 1941 року вулиця була комерційним проспектом XIX століття звичайного європейського типу — банки, універмаги, готелі, прибуткові будинки з крамницями внизу, збудовані в суміші еклектики й модерну.

У вересні 1941 року, після того як німецькі війська зайняли місто, серія вибухів зруйнувала значну частину вулиці. Будівлі були заміновані радянськими військами перед відходом, із пристроями сповільненої дії. Пожежі, що почалися, горіли днями і поглинули більшість того, чого не забрали вибухи.

До кінця війни вулиця була руїнами майже на всій довжині.

Відбудова

Те, що збудували на її місці наприкінці 1940-х і в 1950-х, є єдиною цілісною архітектурною композицією — єдиною такою в Україні й одним із повніших прикладів сталінського містобудування будь-де.

Будівлі облицьовані вохристою й кремовою керамічною плиткою, з важкими карнизами, аркадами на рівні вулиці й декоративними елементами, взятими з українського народного орнаменту. Вулицю істотно розширили, а будівлі відсунули — саме тому вона відчувається радше бульваром, ніж комерційною вулицею, яку замінила.

Думки про результат різняться і завжди різнилися. Він безсумнівно монументальний, безсумнівно ідеологічний і безсумнівно цілісний як містобудівний твір — що вдалося дуже небагатьом повоєнним відбудовам.

Чим стала вулиця

Майдан Незалежності розташований посередині Хрещатика, і поєднання — широкий центральний проспект, що виходить на велику площу — виявилося політично важливим.

Площа була місцем студентських протестів 1990 року, демонстрацій 2000–2001 років, Помаранчевої революції 2004-го і протестів 2013–2014 років. Щоразу фізична форма мала значення: простір, достатній для ста тисяч людей, у центрі столиці, оточений будівлями, з яких його видно, з головним проспектом, що веде до нього і який можна перекрити й зайняти.

Міста, де центральна площа менша, периферійна або нічим не оточена, дають іншу політику. Це не повне пояснення чогось, але й не ніщо.

Вулиця сьогодні

Хрещатик пішохідний на вихідних і у свята — саме тоді він найкращий. Комерційний набір змістився від універмагів до міжнародного ритейлу й харчування, як і всюди.

Для відвідувача прогулянка від Бессарабського ринку у верхньому кінці до Європейської площі займає двадцять хвилин і проходить повз головпоштамт, ЦУМ, консерваторію, Майдан і міську адміністрацію. Це найефективніше можливе орієнтування в центрі міста.

На будівлі варто подивитися уважно. Деталювання — керамічні роботи, орнамент, те, як аркади опрацьовують перепад рівня — краще, ніж підказує репутація стилю, і виконане майстрами, чиїм навичкам за десятиліття вже не навчали.

Пов’язане в цьому архіві

• Від Менделєєва до першого комп'ютера: технічна спадщина Києва
• Організована роздрібна торгівля: перехід від базару до молу і що він показав
• Чернівці й габсбурзький захід: чому мапа досі проступає
• Річний огляд: Україна 2013 — рік, коли модель вичерпалася

Я не та людина, щоб висловлюватися про архітектуру цієї вулиці. Можу сказати інше: за двадцять один рік я бачив її в трьох різних станах — звичайна торгова вулиця, площа і місце пам’яті. Те, що функція вулиці змінюється так часто, розповідає про щільність історії цієї країни більше, ніж архітектура.