Ті, хто повернувся

Міграцію зазвичай обговорюють як односторонню втрату. На практиці це потік у два боки, і саме у зворотній частині лежить чимала частка вартості.

Хто повертається і чому

Хтось завжди мав такий намір: люди, що поїхали на визначений час заробити конкретну суму — на будинок, бізнес, борг, освіту дитини. Це класична модель і найпоширеніша.

Хтось повертається, бо причина від’їзду вичерпалася: завершився контракт, змінилися сімейні обставини, комусь із батьків знадобився догляд.

А хтось — бо можливості тут покращилися настільки, що це стало раціональним. Саме на цю категорію політика справді може вплинути.

Що повертається разом із ними

Заощадження — очевидна частина, яка часто йде в житло або малий бізнес.

Навички, надто в будівництві, догляді, гостинності, логістиці й виробництві, здобуті за стандартом, заданим іншим ринком.

І очікування: як робоче місце має ставитися до людей, як має надаватися послуга, скільки має тривати оформлення дозволу. Ті, хто повернувся, помітно менш терплячі до погано зробленого, і цей тиск корисний.

Що відлякує від повернення

Очевидно, різниця в зарплатах. Але також, і про це повідомляють раз у раз, складність повторного входу в системи: визнання здобутої за кордоном кваліфікації, перенесення пенсійного стажу, зарахування дітей, які вчилися іншою мовою.

Що допомогло б

Прості процедури визнання, переносні соціальні права і школи, здатні прийняти дітей із перервою. Усе адміністративне, усе дешеве супроти зарплатного розриву і все — у внутрішній компетенції.

Те, що люди привозять із собою, — це те, чого вони не мали, коли їхали; я бачу це прямо під час наймання: майстер, який працював за кордоном, звик до іншого стандарту й приносить його в бригаду. А що відлякує від повернення, просте й усім відоме: не переїжджає той, хто не бачить року наперед.