Благодійність і куди вона йде

Обсяг коштів, зібраних усередині країни на благодійні цілі, тут дуже великий відносно рівня доходів, а механізм, яким вони рухаються, вартий опису, бо він незвичний.

Як це працює насправді

Здебільшого через платіжні застосунки і карткові перекази, малими сумами, від дуже багатьох людей, до фондів і осіб із публічною репутацією.

Названа людина чи організація оголошує ціль і мету, публікує рахунок, і ціль закривають — часто за години. Далі — і саме це змушує систему працювати — вони публікують звіт: що куплено, у кого, за скільки, з фотографіями передачі.

Чому звітність важить більше за регулювання

Система тримається на репутації, а не на формальному нагляді. Фонд, що не публікує звітів, швидко перестає отримувати гроші, бо донори порівнюють і говорять між собою.

Це справді дієвий механізм підзвітності, і він швидший за будь-якого регулятора. Він і крихкий так, як крихкі репутаційні системи, і провали траплялися.

Що це фінансує

Медичне обладнання і лікування, гуманітарне постачання для переміщених людей, відбудову будинків і шкіл, обладнання для служб і допомогу тваринам — категорія більша, ніж очікують сторонні.

Корпоративний бік

Компанії дають суттєво і дедалі частіше публікують, що саме дали. Схеми співфінансування внесків працівників поширені, а відрахування із зарплати стали звичними у великих фірмах.

Спостереження, яке варто зробити

Суспільство, що збирає стільки від стількох людей так швидко і з таким рівнем оприлюдненої звітності, збудувало громадянську інституцію. Так склалося, що збудували її з платіжних застосунків, а не з фондів, — і вона працює.

Те, що звітність важливіша за регулювання, — той самий механізм, на якому тримається довіра в комерції: людям вірять не тому, що їх наглядають, а тому, що вони звітують. Ту саму норму ми застосовуємо до благодійності компанії: не даємо через канал, який не публікує, куди пішли кошти. Варто зазначити: цієї швидкості не здатна відтворити жодна інституція.