Електронні декларації про майно

Багато країн вимагають від посадовців декларувати майно. Дуже мало хто робить декларації справді публічними, машиночитними і перевірюваними. Україна зробила.

Три рішення, що мали значення

Перше — публікація. Декларації відкриті для кожного, а не зберігаються у внутрішньому підрозділі доброчесності. Це перетворює кожного журналіста, активіста і конкурента на аудитора — а це значно більша правозастосовна спроможність, ніж може профінансувати будь-яке відомство.

Друге — машиночитність. Структуровані дані можна автоматично звіряти з реєстром нерухомості, реєстром транспорту і реєстром компаній. Саме автоматичне порівняння перетворює купу анкет на слідчий інструмент.

Третє — охоплення. Члени родини включені, бо очевидний спосіб ухилення — записати все на дружину, чоловіка чи дорослу дитину.

Чому цьому так опиралися

Бо воно працювало. Система негайно дала конкретні й незручні розбіжності між задекларованим доходом і задекларованим майном — і то в кількості. Спроби її звузити, відтермінувати, вивести з-під неї категорії посадовців чи послабити перевірку відтоді повторювалися, і це саме собою є найсильнішим доказом її дії.

Умова, від якої вона залежить

Перевірка і наслідок. Система декларування без спроможності перевіряти декларації і без перспективи справи за неправдиву стає паперовим ритуалом за кілька років. Декларація — це вхідні дані; важливою її роблять інституції, які на них реагують.

Що я сказав би тому, хто проєктує це деінде

Публікуйте, структуруйте, включіть родину — і прийміть, що систему найбільше атакуватимуть саме в ті роки, коли вона працює найкраще.

Те, що сказав би кожному, хто проєктує таку систему, збігається з висновком цього тексту: можливість пошуку важливіша за факт публікації. Дані, опубліковані без змоги їх запитувати, технічно відкриті й практично закриті. Те саме я застосовую у власній звітності: таблиця, яку не можна відфільтрувати, — таблиця, якої ніхто не читає.