Врядування, виміряне від точки, звідки країна почала

Оцінки українського врядування зазвичай пишуть, щоб довести тезу. Корисніша вправа — перелічити, що людина, яка справді має справу з державою, тепер може зробити і не могла двадцять років тому, і що лишилося тим самим.

Що справді змінилося

Публічні закупівлі, які перейшли від закритих до повністю оприлюднених, де кожен тендер і кожен договір доступні для пошуку будь-кому.

Реєстри: нерухомості, компаній, кінцевих бенефіціарів, судових рішень — усі відкриті, усі онлайн, усі доступні без посередника.

Адміністративні послуги — від обходу кабінетів до одного віконця і дедалі частіше телефона.

Банківська система, розчищена величезною ціною, де вцілілі установи під наглядом і з розкритими власниками.

Ціноутворення в енергетиці й газовий ринок, що прибрали найбільше окреме джерело ренти в економіці.

Що змінилося недостатньо

Суди — реформа, де поступ найповільніший, а ставки найвищі.

Митниця, реформована багато разів і досі та інституція, на яку бізнес скаржиться найбільше.

І виконання рішень, що перетворює правову перемогу на стягнутий борг або ні.

Закономірність

Реформи, що замінили дискрецію оприлюдненою системою, спрацювали. Реформи, що вимагали змінити поведінку людей усередині інституції, йшли повільно.

Це не українська закономірність, а загальна, і вона підказує, куди найкраще спрямувати наступне зусилля.

Чесний висновок

Суттєвий, нерівний, справжній поступ, досягнутий під надзвичайним тиском і незавершений саме там, де найважче всюди.

Те, що справедлива міра починається від стартової точки, слушно; я і власні компанії порівнюю з торішніми, а не із середнім по галузі. Я не маю наміру виносити політичний вирок у цьому архіві й не виношу його тут. Єдине, що можу сказати: як іноземцеві мені за двадцять років стало легше мати справу з адміністрацією. Це спостереження, а не оцінка.