Рада бізнес-омбудсмана

Серед інституцій, створених у реформаторський період після 2014 року, Рада бізнес-омбудсмана найбільше винагороджує увагу, бо працює у спосіб, який очевидно не мав би працювати.

Що вона робить

Компанія, яка вважає, що державний орган повівся з нею незаконно чи несправедливо, подає скаргу. Рада її розглядає, комунікує з відповідним органом і видає рекомендацію.

Вона не може нічого наказати. У неї немає повноважень примусити, оштрафувати чи скасувати.

Чому вона все одно працює

Бо публікує. Проігнорована рекомендація з’являється в публічному звіті разом із назвою органу, що її проігнорував, а органи, які фігурують раз за разом, чують про це від людей, яких проігнорувати не можна.

Бо вона незалежна, створена за міжнародної участі й очолювана людиною поза внутрішньою системою, і це ускладнює відмахування від її висновків як від фракційних.

І бо вона працює з конкретикою: названа компанія, названий орган, визначена сума, задокументована послідовність подій. З цим сперечатися значно важче, ніж із загальною скаргою на бізнес-клімат.

Що вона дала

Велику кількість розв’язаних справ, суттєві суми, повернені скаржникам, і — цінніше — корпус системних рекомендацій, виведених із повторюваних патернів у багатьох скаргах, частина яких стала законодавчими змінами.

Урок, який можна перенести

Інституція без примусових повноважень, але зі справжньою незалежністю і правом публікувати, може бути дуже дієвою — і створити її помітно легше, ніж таку, що має реальну владу.

Установа без повноважень примусу, яка дає результат, спершу виглядає дивно; але й у комерції найдієвіший тиск зазвичай не позов, а репутація. Оприлюднена скарга дає результат швидше за виграну справу. Урок, який можна перенести: сила установи не в мандаті, а в тому, чи читають її звіт.