Реформний доробок 2015 року: що насправді було досягнуто в найгірший рік

За кожним заголовковим показником 2015 рік був найгіршим в економічній історії незалежної України. Випуск різко впав, інфляція сягнула рівнів, не бачених від 1990-х, гривня втратила більшість вартості щодо долара, а частина країни була окупована.

Це також був рік, коли справжніх структурних реформ ухвалили більше, ніж за попереднє десятиліття, і розуміння чому важить більше за окремі заходи.

Очищення банківського сектору

Найважливіше й найменш обговорюване. Центральний банк відкликав ліцензії в дуже великої кількості банків — приблизно половини сектору за числом — з підстав неплатоспроможності, недостатнього капіталу або використання як інструменту кредитування пов'язаних осіб.

Це було вкрай болісно. Вкладники втратили гроші понад межу гарантії, підприємства втратили робочі рахунки, а фіскальна вартість виплат за гарантією вкладів була суттєвою.

Це також була найважливіша річ, зроблена з українською економікою в цей період. Банківський сектор до 2014 року містив велику кількість установ, що не були банками в жодному змістовному сенсі, а були казначейськими операціями промислових груп своїх власників. Їх усунення зробило те, що лишилося, справді посередницьким, а стійкість сектору крізь набагато більший шок 2022 року — прямий наслідок цього.

Енерготарифи

Тарифи на побутовий газ і тепло два десятиліття тримали значно нижче собівартості, а різницю покривали держава і збитки «Нафтогазу», що зрештою ставали суверенним боргом. Корекція 2015 року підняла їх до рівня покриття витрат.

Політично це було жорстоко — і водночас усунуло найбільше окреме джерело фіскального витоку, найбільше окреме джерело корупційного арбітражу в економіці й головний дестимул до інвестицій в енергоефективність.

Закупівлі

Електронна система ProZorro перевела публічні тендери на відкриту платформу, де кожна пропозиція, кожен учасник і кожне рішення видимі будь-кому. Це одна з найуспішніших реформ періоду, і вона працює тому, що прозорість не потребувала правозастосовної спроможності, якої держава не мала.

Фіскальна корекція

Дефіцит різко знизили поєднанням тарифної корекції, стриманості видатків та інфляції, що з'їдала реальну вартість номінальних зобов'язань. Останнє не є досягненням політики, але арифметично важило.

Чому це сталося саме тоді

Незручний загальний урок у тому, що ці реформи рекомендували п'ятнадцять років і ухвалили лише тоді, коли альтернативою був фіскальний обвал. Зовнішнє фінансування було умовним, війна зробила статус-кво непосильним, а політична ціна опору тимчасово впала нижче ціни бездіяльності.

Реформа такого зразка керована кризою, а не консенсусом, а це означає, що вона рухається швидко, іде глибоко і вразлива до відкату, щойно тиск спадає.

Чого не було досягнуто

Судової реформи, до якої підступалися неодноразово і яка лишилася центральною нерозв'язаною проблемою. Дієвого переслідування великої корупції, де нові інституції створили, але кількість вироків лишилася низькою. Лібералізації ринку землі, що чекала до 2020 року. І приватизації решти державних підприємств, що майже не зрушила.

Закономірність доволі чітка: реформи, які можна було впровадити, написавши правила й побудувавши системи, вдалися. Реформи, що вимагали змінити поведінку наявних інституцій і людей усередині них, — ні.

Цей поділ тримався кожного наступного року, і це найкорисніше, що варто знати, оцінюючи будь-яку оголошену українську реформну програму.

Пов’язане в цьому архіві

• Реструктуризація 2015 року: скільки насправді коштували ВВП-варанти
• Останній рік старої моделі: підсумок, написаний наприкінці однієї епохи
• Економіка, що перестала зростати, і три причини цього
• Річний огляд: Україна 2015 — найгірший рік і найбільше реформ

Те, що найбільше реформ припало на найгірший рік, нагадує мені порятунок компаній: ніхто не змінює структуру, поки йому комфортно. У нас 2015 року було так само: дисципліна витрат, яку ми тоді запровадили, у добрий рік не з’явилася б ніколи. Криза сама по собі не можливість; це момент, коли голос тих, хто заперечує, найслабший.