Регіональна карта українського виробництва

Національна статистика для країни такого розміру ховає більше, ніж показує. В Україні є регіони з дуже різними економічними структурами, і сприймати їх як один ринок — найпоширеніша помилка, яку я бачу в іноземних компаній.

Груба схема

Київ і область: послуги, фінанси, ІТ, штаб-квартири і непропорційна до населення частка національного випуску. Кожен, хто міряє українську купівельну спроможність за київськими цифрами, помиляється сильно.

Схід і південний схід: важка промисловість, металургія, хімія, видобуток і машинобудування — капіталомісткі, орієнтовані на експорт і сильно залежні від світових цін на сировину.

Центр і південь: масштабне сільське господарство, харчова переробка і логістика, що їх обслуговує.

Захід: дрібніше виробництво, деревообробка і меблі, легка промисловість, транскордонні послуги, туризм і найвища залежність від трудової міграції.

Чому структура має комерційне значення

Бо вона визначає, хто ваш клієнт і як він купує. Продавати дорожню техніку в аграрному регіоні означає працювати з громадами і середніми підрядниками на сезонному грошовому потоці. Той самий продукт у промисловому регіоні — це інший покупець, інше фінансування й інші переговори.

Що зробило з картою останнє десятиліття

Воно частину її перекреслило. Промислові потужності на сході було порушено, бізнес перемістився на захід, і захід отримав виробництво та населення, яких не планував. Дещо з цього відкотиться, дещо ні.

Хто планує дистрибуційну мережу за картою української промисловості до 2014 року, планує під країну, якої в такому вигляді вже немає.

Що це кілька економік, а не одна, я зрозумів, вибудовуючи торговельні території: для того самого продукту профіль замовника й платіжні звички на заході й на сході цілком різні. Кожен план, що вважає країну одним цілим, цілиться в середнє і не влучає в жодне. А те, що зробило з цією картою останнє десятиліття, ще не усталилося.