Помаранчева революція: що сімнадцять днів на площі змінили для бізнесу

Другий тур президентських виборів відбувся 21 листопада, і перемогу оголосили за прем'єр-міністром із відривом близько трьох відсотків. Екзитполи казали протилежне. За сорок вісім годин центр Києва зайняв постійний протест, що тривав, доки Верховний Суд 3 грудня не скасував результат і не призначив переголосування на 26 грудня.

Більшість описів цього періоду написані мовою політичних цінностей. Цей запис навмисно вужчий, бо комерційні наслідки того, що сталося, конкретні й переживають настрій.

Встановлений прецедент

Суд зробив те, чого українські суди не робили: розглянув докази фальсифікації, визнав їх достатніми і скасував офіційний результат, оголошений центральною виборчою комісією. Хоч би що думати про склад того суду чи тиск, під яким він перебував, рішення встановило, що результат виборів у цій країні можна оскаржити в суді й скасувати.

Для ділової аудиторії значення непряме, але велике. Держава, де найвищий суд може скасувати рішення виконавчої влади в найважливішому доступному їй питанні, — це інше ризикове середовище, ніж держава, де він цього не може. Цю здатність продемонстровано одного разу. Чи збережеться вона — окреме питання, і наступні п'ятнадцять років дають неоднозначну відповідь.

Конституційна угода

Переголосування уможливив пакет, ухвалений парламентом 8 грудня, який також змінив конституцію, передавши від 2006 року значні повноваження від президента до парламенту.

Саме ця частина найважливіша для операційного середовища — і саме її найменше обговорювали тоді. Зміни писали швидко, як ціну політичного врегулювання, і вони залишили межу між президентськими й парламентськими повноваженнями невизначеною. Ця невизначеність дає три роки інституційного глухого кута від 2006-го, дві позачергові виборчі кампанії та Конституційний Суд, нездатний розв'язувати спори, для яких його створено.

Загальний урок варто озвучити, бо він повторюється: конституційні положення, написані як частина кризової домовленості, зазвичай оптимізовані на завершення кризи, а не на врядування після неї.

Чого бізнесу очікувати далі

Три речі передбачувано випливають зі зміни влади такого типу, і компаніям тут варто планувати всі три.

Перше — перегляд приватизацій. Будь-яка нова адміністрація, що йшла на вибори проти корупції попередників, розглядатиме угоди, які їх визначали. Частина таких розглядів буде обґрунтованою. Усі вони створюють невизначеність щодо титулу, а невизначеність щодо титулу зупиняє інвестиції ефективніше за будь-яку податкову ставку.

Друге — кадрова плинність на операційному рівні. Митниця, податкова й ліцензійні органи побачать зміни керівництва на кілька рівнів углиб. Наявні неформальні домовленості перестануть працювати; формальні правила певний час застосовуватимуть буквальніше, що допомагає тим, хто вже дотримувався, і шкодить тим, хто ні.

Третє — розрив очікувань. Економіка зараз зростає більш ніж на одинадцять відсотків завдяки експорту сталі. Це товарний цикл, а не досягнення політики, і він розвернеться. Уряд, що приходить на хвилі очікувань у рік рекордного зростання, оцінюватимуть саме проти цього року — це найгірша можлива база.

Що з цим робити

Практична порада на наступні дванадцять місяців неромантична. Упорядкуйте документи на титул щодо будь-якого українського активу і переконайтеся, що ланцюг угод задокументовано аж до первинної приватизації. Не переукладайте нічого важливого, доки склад нового уряду не проясниться. Виходьте з того, що адміністративні рішення сповільняться до зупинки від зараз до березня.

І розділяйте два питання, які змішуватимуть у кожній розмові наступного року: чи стає Україна кращою країною для життя і чи стає вона передбачуванішою країною для інвестицій. У 2005 році відповіді вказують у різні боки.

Пов’язане в цьому архіві

• Вісім місяців: чому розпалася коаліція 2005 року і скільки це коштувало
• Бухарест 2008: обіцянка без дати і скільки коштувало її оцінити
• Вибори та інвестиції: що справді змінюється, а що ні
• Річний огляд: Україна 2004 — найкращий рік і хибний урок

Тими днями я був студентом у Києві й нічого не маю додати про політичний бік. З боку бізнесу пізніше я побачив ось що: якщо результат виборів можна оскаржити в суді, то й договори можна. Передбачуваність у країні залежить не так від того, хто переміг, як від того, куди можна подати заперечення.